хробачня
ХРОБАЧНЯ́, і́, ж., розм.
Збірн. до хроба́к 1, 2.
Все навкруг гарне, все життєрадісне на поляні, одна біда грибам і печерицям – хробачня злюща (П. Козланюк);
Рівно полиця кладе скибу, за-місто жовтої стерні постає чорна масна рілля, десь і граки впали на борозну клювати хробачню (Ю. Яновський);
А ж раз вони [рибалки] пішли на інший лов, Не хробачню взяли, а гострі кулі... І не один із них земній акулі Живіт у поєдинку розпоров (Д. Павличко).
Словник української мови (СУМ-20)