хробачок
ХРОБАЧО́К, чка́, ч.
Зменш.-пестл. до хроба́к.
Чорноголовий дятел лазив по корі, постукував дзьобом об стовбур, шукаючи хробачків (З. Тулуб);
Його душу оповили сумніви. Він намагається приспати в собі хробачка остраху й каяття. Але хробачок не піддається (Ю. Бедзик);
Дністровий зрозумів, що сказав дурницю. Його таки точив хробачок самолюбства. Чому це обрали не його, а Серідку? (Ю. Мушкетик);
* У порівн. Голова Хоми важко лежить на долонях. Дивний спокій ллється по його жилах, тільки глибоко десь, на самому споді у грудях, хробачком корчиться сміх (М. Коцюбинський);
// Хробачки, ів, мн. Дитяча назва макаронних виробів.
Словник української мови (СУМ-20)