хром
ХРОМ, у, ч.
1. Хімічний елемент – твердий сріблястий метал, вживаний для виготовлення сплавів і покриття металевих виробів.
Щоб зміцнити сталь, до неї додають так звані легуючі елементи, зокрема хром (з наук.-попул. літ.);
У машинобудуванні дуже широко застосовується сталь, яка містить хром, ванадій, нікель, вольфрам та інші метали (з наук.-попул. літ.);
Рефлектор являє собою ввігнуте дзеркало, виготовлене з латуні або сталі, внутрішня поверхня якого покрита хромом або шаром алюмінію, що забезпечує добре відбиття світла (з навч. літ.).
2. М'яка тонка шкіра, вичинена солями цього металу.
Глянув [Степан] по хаті .. і побачив під лавкою їхнього плетеного з очерету кошика. Там був хром і шевро (В. Кучер);
Вечором прийшов Андрій Орлик, принісши з собою запах хрому. Чоботи на Андрієві аж горіли (С. Чорнобривець).
3. Жовта, жовтогаряча, червона або зелена мінеральна фарба (окис цього металу або сіль хромової кислоти).
Словник української мови (СУМ-20)