хрокнути

ХРО́КНУТИ, ну, неш, док.

Однокр. до хро́кати¹.

[Служебка: ] Лізь туди, в закуту, не ворушся [ворушися], а як часом хто стане приглядатись, то ти хрокни, подумають – безрога (Леся Українка);

Шофер хрокнув ріжком, і з дороги шарахнулись убік червоноармійці (А. Головко);

Десь неподалік хрокнув вепр. Заверещали поросята (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. хрокнути — хро́кнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. хрокнути — -ну, -неш, док. Однокр. до хрокати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хрокнути — ХРО́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до хрокати¹. [Служебка: ] Лізь туди, в закуту, не ворушся [ворушися], а як часом хто стане приглядатись, то ти хрокни, подумають — безрога (Л. Укр., II, 1951, 199); Шофер хрокнув ріжком, і з дороги шарахнулись убік червоноармійці (Головко, II, 1957, 167).  Словник української мови в 11 томах
4. хрокнути — Хрокнути, -ну, -неш гл. Хрюкнуть. Кабан хрокнув. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка