хрокнути
ХРО́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до хрокати¹.
[Служебка: ] Лізь туди, в закуту, не ворушся [ворушися], а як часом хто стане приглядатись, то ти хрокни, подумають — безрога (Л. Укр., II, 1951, 199);
Шофер хрокнув ріжком, і з дороги шарахнулись убік червоноармійці (Головко, II, 1957, 167).
Словник української мови (СУМ-11)