хрокач

ХРОКА́Ч, а́, ч., діал.

Хрокало, рохкало.

Діди йшли з сітками і хрокачами дуже поволі, ніби на звичайну нічну рибну ловлю (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. хрокач — хрока́ч іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. хрокач — див. хрокало  Словник синонімів Вусика
3. хрокач — -а, ч., діал. Хрокало.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хрокач — ХРОКА́Ч, а́, ч., діал. Хрокало. Діди йшли з сітками і хрокачами дуже поволі, ніби на звичайну нічну рибну ловлю (Довж., III, 1960, 383).  Словник української мови в 11 томах