хрокач
ХРОКА́Ч, а́, ч., діал.
Хрокало, рохкало.
Діди йшли з сітками і хрокачами дуже поволі, ніби на звичайну нічну рибну ловлю (О. Довженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хрокач — хрока́ч іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- хрокач — див. хрокало Словник синонімів Вусика
- хрокач — -а, ч., діал. Хрокало. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хрокач — ХРОКА́Ч, а́, ч., діал. Хрокало. Діди йшли з сітками і хрокачами дуже поволі, ніби на звичайну нічну рибну ловлю (Довж., III, 1960, 383). Словник української мови в 11 томах