хронотоп
ХРОНОТО́П, у, ч.
Категорія простру і часу (у художніх, літописних і ін творах).
Хронотоп у “Поза межами болю” пов'язаний із ретроспекцією ліричного суб'єкта, що також включає в себе авторове бажання віднайти смисл буття у докорінній переоцінці ним вищих життєвих цінностей (із журн.);
Топос перетворюється на хронотоп. І саме цей культурний хронотоп, що поєднує географічний ландшафт з історичною пам'яттю, утворює основу для реконструкції одного з елементів національного характеру (із журн.);
Телерекламний хронотоп.
Словник української мови (СУМ-20)