хронотоп

ХРОНОТО́П, у, ч.

Категорія простру і часу (у художніх, літописних і ін творах).

Хронотоп у “Поза межами болю” пов'язаний із ретроспекцією ліричного суб'єкта, що також включає в себе авторове бажання віднайти смисл буття у докорінній переоцінці ним вищих життєвих цінностей (із журн.);

Топос перетворюється на хронотоп. І саме цей культурний хронотоп, що поєднує географічний ландшафт з історичною пам'яттю, утворює основу для реконструкції одного з елементів національного характеру (із журн.);

Телерекламний хронотоп.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хронотоп — -у, ч. Категорія простору і часу (у художніх, літописних і т. ін. творах). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. хронотоп — ХРОНОТОП (від грецьк. χρόνοζ — час; τόποζ — місце) — універсальне поняття, яке означає нерозривний взаємозв'язок просторових та часових відношень. В науці X. Філософський енциклопедичний словник