хрупкий
ХРУПКИ́Й, а́, е́, діал.
1. Який легко розпадається на частини, кришиться, розбивається; ламкий.
Каліка, На бойовище світа [світу] вийшов я, Судном хрупким в бурливе виплив море, І кождий вал мене збивав з пуття (І. Франко);
Як зломилася хрупка бадилина, так спинився Вишневецький, уздрівши січовиків на конях (Іван Ле);
Сніги танули дружно, але приховано: зверху був сніг і лід – ніздрюватими хрупкими шкоринками, а зісподу стояла вода (Ю. Смолич).
2. Тендітний (про людину).
Дівчина була хрупка, маленька (П. Козланюк);
З кола на середину зали вийшла незнайома Бронкові .. хрупка дівчинка у нитяному біленькому светрику... (Ірина Вільде);
// перен. Недовговічний, неміцний, ненадійний.
І Дорощук рушив далі. Ішов, не оглядаючись .. Боявся, що як оглянеться, – зрадить собі, в ньому надтрісне хрупка ще рішучість, і всі його помисли підуть шкереберть (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)