хрупкий
ХРУПКИ́Й, а́, е́, діал.
1. Який легко розпадається на частини, кришиться, розбивається; ламкий.
Каліка, На бойовище світа [світу] вийшов я, Судном хрупким в бурливе виплив море, І кождий вал мене збивав з пуття (Фр., XIII, 1954, 445);
Як зломилася хрупка бадилина, так спинився Вишневецький, уздрівши січовиків на конях (Ле, Наливайко, 1957, 98);
Сніги танули дружно, але приховано: зверху був сніг і лід — ніздрюватими хрупкими шкоринками, а зісподу стояла вода (Смолич, І, 1947, 228).
2. Тендітний (про людину).
Дівчина була хрупка, маленька (Козл., Ю. Крук, 1950, 344);
З кола на середину зали вийшла незнайома Бронкові .. хрупка дівчинка у нитяному біленькому светрику… (Вільде, Сестри.., 1958, 234);
// перен. Недовговічний, неміцний, ненадійний.
І Дорощук рушив далі. Ішов, не оглядаючись.. Боявся, що як оглянеться,— зрадить собі, в ньому надтрісне хрупка ще рішучість, і всі його помисли підуть шкереберть (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 52).
Словник української мови (СУМ-11)