хрясь
ХРЯСЬ, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. хря́скати, хря́снути.
Раз мама топила в печі, я пустував: зачепив ключкою той глечик за вушко та й тягаю по полу .. Коли це глечик – хрясь! – з полу додолу – розлетівся в черепки (С. Васильченко);
Гарасько Муха схопив миску й об землю нею – хрясь (А. Головко);
– Він [бугай] прискочив та по драбині лобом – хрясь! (Остап Вишня);
Порфир аж підскочив: – Ах ти ж помідор розчавлений, – і по носі того: хрясь! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)