худо

ХУ́ДО¹, заст.

1. Присл. до худи́й².

Худо жити, моя матусенько, за п'яницею (Ганна Барвінок).

2. у знач. пред. Те саме, що пога́но 5.

Ой як же їй худо буде, Вона мене лаять буде (П. Чубинський);

Ой, як добре буде, то я й заборюся, а як худо буде, то й назад вернуся (Сл. Б. Грінченка);

– Не плач, дівко, тут тобі худо не буде, – умовляв і дворник [двірник] (Панас Мирний).

ХУ́ДО², а, с., заст.

Щось погане, неприємне; зло, лихо.

– Тепер я сама тебе поцілую аж тричі, бо знаю, що й в тебе на думці нема ніякого худа (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Що ж... нема худа без добра, – сказав тихо [старий] (І. Рябокляч);

– Чого ти, – каже [нам], – дурна, виєш? Хіба твоїй дочці худо буде? (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. худо — ху́до 1 прислівник незмінювана словникова одиниця рідко ху́до 2 іменник середнього роду зло арх.  Орфографічний словник української мови
2. худо — моск. зле  Словник чужослів Павло Штепа
3. худо — I заст. 1》 Присл. до худий II. 2》 у знач. присудк. сл. Те саме, що погано 5). II -а, с., заст. Щось погане, неприємне; зло, лихо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. худо — ПОГА́НО присл. і предик. (не так, як слід, як треба, як хотілося б), НЕГАРА́ЗД, НЕДО́БРЕ, НЕЗАДОВІ́ЛЬНО, НЕГА́РНО, НЕГО́ЖЕ, ЗЛЕ, НЕХО́РОШЕ, НЕЛА́ДНО, НЕДОЛАДНО, НЕЯКІСНО, ЖАХЛИ́ВО підсил., КЕ́ПСЬКО розм., ПОГАНЕ́НЬКО розм., НЕЗУГА́РНО розм., АБИ́ЯК розм.  Словник синонімів української мови
5. худо — ХУ́ДО¹, заст. 1. Присл. до худи́й². Худо жити, моя матусенько, за п’яницею (Барв., Опов.., 1902, 270). 2. у знач. присудк. сл. Те саме, що пога́но 5. Ой як же їй худо буде, Вона мене лаять буде (Чуб.  Словник української мови в 11 томах
6. худо — I. Худо, -да с. Худо, зло. Я їм добра не вжичу, худа не мислю. Чуб. V. 1172. --------------- II. Худо нар. Плохо, худо. Ой як добре буде, то я й забарюся, а як худо буде, то й назад вернуся. О. 1861. IV. 93. (н. п.).  Словник української мови Грінченка