худобний

ХУДО́БНИЙ, а, е, діал.

1. Худібний; той, хто має худобу, хаможний.

Ми урбарію подаймо, оплату худобну, ґрунт і хату оплатим та сидім при дому (Я. Головацький).

2. Бідний.

Мені дай покій худобній сироті (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. худобний — худо́бний прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. худобний — -а, -е, діал. 1》 Худібний. 2》 Бідний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. худобний — ХУДО́БНИЙ, а, е, діал. 1. Худібний. 2. Бідний. Мені дай покій худобній сироті (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
4. худобний — Худобний, -а, -е 1) Относящійся къ имуществу, скоту; имущественный. Ми урбарію подаймо, оплату худобну, грунт і хату оплатім та сидім при дому. Гол. III. 41. 2) = худібний. 3) Бѣдный, убогій. Гн. І. 97.  Словник української мови Грінченка