худосочний

ХУДОСО́ЧНИЙ, а, е, розм.

Виснажений, змарнілий.

Печальний, або нерішучий, або приголомшений гамом, топтався він, крутячи шиєю тонкою і худосочною (М. Бажан);

// перен. Кволий, слабий.

Справді, великі реалісти епохи Відродження словом і ділом сперечались про художній ідеал з худосочним, аскетичним мистецтвом середньовіччя (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. худосочний — худосо́чний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. худосочний — -а, -е, розм. Виснажений, змарнілий. || перен. Кволий, слабий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. худосочний — ХУДОСО́ЧНИЙ, а, е, розм. Виснажений, змарнілий. Печальний, або нерішучий, або приголомшений гамом, топтався він, крутячи шиєю тонкою і худосочною (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 18); // перен. Кволий, слабий.  Словник української мови в 11 томах