худосочний

ХУДОСО́ЧНИЙ, а, е, розм. Виснажений, змарнілий.

Печальний, або нерішучий, або приголомшений гамом, топтався він, крутячи шиєю тонкою і худосочною (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 18);

// перен. Кволий, слабий.

Справді, великі реалісти епохи Відродження словом і ділом сперечались про художній ідеал з худосочним, аскетичним мистецтвом середньовіччя (Ком. Укр., 2, 1962, 45).

Значення в інших словниках

1. худосочний — худосо́чний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. худосочний — ХУДОСО́ЧНИЙ, а, е, розм. Виснажений, змарнілий. Печальний, або нерішучий, або приголомшений гамом, топтався він, крутячи шиєю тонкою і худосочною (М. Бажан); // перен. Кволий, слабий.  Словник української мови у 20 томах
3. худосочний — -а, -е, розм. Виснажений, змарнілий. || перен. Кволий, слабий.  Великий тлумачний словник сучасної мови