худяк

ХУДЯ́К,

1. розм., род. а́. Квола, виснажена тварина;

// Дуже худа людина.

Побачивши, як гріється казан активістів і як відтягають падло натужені худяки під линвами, Мирон Данилович пішов додому найкоротшою дорогою (В. Барка).

2. род. у́, збірн. Дуже худі тварини.

Нажене того худяку повен степ (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. худяк — худя́к 1 іменник чоловічого роду, істота дуже худа людина худя́к 2 іменник чоловічого роду, істота дуже худа тварина худя́к 3 іменник чоловічого роду дуже худі тварини збірн.  Орфографічний словник української мови
2. худяк — див. худий  Словник синонімів Вусика
3. худяк — 1》 розм. род. -а. Квола, виснажена тварина. || Дуже худа людина. 2》 род. -у, збірн. Дуже худі тварини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. худяк — ХУДЯ́К, 1. розм. род. а́. Квола, виснажена тварина; // Дуже худа людина. 2. род. у́, збірн. Дуже худі тварини. Нажене того худяку повен степ (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. худяк — Худяк, -ка м. Худое животное. Хотин. у. Нажене того худяку повен степ. Лохв. у.  Словник української мови Грінченка