худющий
ХУДЮ́ЩИЙ, а, е, розм.
Дуже худий.
Дивували Христю й обидві сестрички – худющі, хворі, може, чи просто отак занехаяні (А. Головко);
За моєї пам'яті вже не було славетної київської “конки” – незграбної споруди на колесах, що пересувалась по рейках, тягнена худющими шкапами... (М. Рильський);
Кіт, зголоднілий, худющий, із смугами, наче у тигра, заспано м'явкнув (П. Тичина);
Сторож, мов чорногуз, шанобливо витягується перед вірником. І коли присадкувата постать Шкапонда тримається на кривих, мов рогачі, ногах, то худющі кінцівки Юхрима більше скидаються на невідомо для чого обуті в чоботи дві кочерги (М. Стельмах);
З натовпу вийшов, прямуючи до столу, худющий, трохи сутулуватий юнак (О. Гончар);
Ватач старий цибає попереду мене, ноги худющі, ребра випирають (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)