худющий

ХУДЮ́ЩИЙ, а, е, розм. Дуже худий.

Дивували Христю й обидві сестрички — худющі, хворі, може, чи просто отак занехаяні (Головко, А. Гармаш, 1971, 529);

За моєї пам’яті вже не було славетної київської «конки» — незграбної споруди на колесах, що пересувалась по рейках, тягнена худющими шкапами… (Рильський, Веч. розмови, 1962, 7);

Кіт, зголоднілий, худющий, із смугами, наче у тигра, заспано м’явкнув (Тич., II, 1947, 86);

Сторож, мов чорногуз, шанобливо витягується перед вірником. І коли присадкувата постать Шкапонда тримається на кривих, мов рогачі, ногах, то худющі кінцівки Юхрима більше скидаються на невідомо для чого обуті в чоботи дві кочерги (Стельмах, І, 1962, 257).

Значення в інших словниках

1. худющий — худю́щий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. худющий — див. худий  Словник синонімів Вусика
3. худющий — ХУДЮ́ЩИЙ, а, е, розм. Дуже худий. Дивували Христю й обидві сестрички – худющі, хворі, може, чи просто отак занехаяні (А. Головко); За моєї пам'яті вже не було славетної київської “конки” – незграбної споруди на колесах, що пересувалась по рейках...  Словник української мови у 20 томах
4. худющий — -а, -е, розм. Дуже худий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. худющий — I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал.  Словник синонімів української мови