худющий
ХУДЮ́ЩИЙ, а, е, розм. Дуже худий.
Дивували Христю й обидві сестрички — худющі, хворі, може, чи просто отак занехаяні (Головко, А. Гармаш, 1971, 529);
За моєї пам’яті вже не було славетної київської «конки» — незграбної споруди на колесах, що пересувалась по рейках, тягнена худющими шкапами… (Рильський, Веч. розмови, 1962, 7);
Кіт, зголоднілий, худющий, із смугами, наче у тигра, заспано м’явкнув (Тич., II, 1947, 86);
Сторож, мов чорногуз, шанобливо витягується перед вірником. І коли присадкувата постать Шкапонда тримається на кривих, мов рогачі, ногах, то худющі кінцівки Юхрима більше скидаються на невідомо для чого обуті в чоботи дві кочерги (Стельмах, І, 1962, 257).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- худющий — худю́щий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- худющий — див. худий Словник синонімів Вусика
- худющий — ХУДЮ́ЩИЙ, а, е, розм. Дуже худий. Дивували Христю й обидві сестрички – худющі, хворі, може, чи просто отак занехаяні (А. Головко); За моєї пам'яті вже не було славетної київської “конки” – незграбної споруди на колесах, що пересувалась по рейках... Словник української мови у 20 томах
- худющий — -а, -е, розм. Дуже худий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- худющий — I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал. Словник синонімів української мови