худющий
ХУДЮ́ЩИЙ, а, е, розм.
Дуже худий.
Дивували Христю й обидві сестрички – худющі, хворі, може, чи просто отак занехаяні (А. Головко);
За моєї пам'яті вже не було славетної київської “конки” – незграбної споруди на колесах, що пересувалась по рейках, тягнена худющими шкапами... (М. Рильський);
Кіт, зголоднілий, худющий, із смугами, наче у тигра, заспано м'явкнув (П. Тичина);
Сторож, мов чорногуз, шанобливо витягується перед вірником. І коли присадкувата постать Шкапонда тримається на кривих, мов рогачі, ногах, то худющі кінцівки Юхрима більше скидаються на невідомо для чого обуті в чоботи дві кочерги (М. Стельмах);
З натовпу вийшов, прямуючи до столу, худющий, трохи сутулуватий юнак (О. Гончар);
Ватач старий цибає попереду мене, ноги худющі, ребра випирають (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- худющий — худю́щий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- худющий — див. худий Словник синонімів Вусика
- худющий — -а, -е, розм. Дуже худий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- худющий — I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал. Словник синонімів української мови
- худющий — ХУДЮ́ЩИЙ, а, е, розм. Дуже худий. Дивували Христю й обидві сестрички — худющі, хворі, може, чи просто отак занехаяні (Головко, А. Гармаш, 1971, 529); За моєї пам’яті вже не було славетної київської «конки» — незграбної споруди на колесах... Словник української мови в 11 томах