худібка

ХУДІ́БКА, и, ж.

1. Пестл. до худо́ба 1.

Сіно вигнило, – нічим худібку прогодувати до весни (І. Франко);

Пастухи, що недалеко пасли, полишали худібку і стали підходити до веселих співаків (Н. Кобринська);

Він [ватаг] серцем чує, як з глибоких долин, де киплять ріки та рвуть береги, з тихих осель і царинок котиться вгору, на поклик весни, жива хвиля худібки, і під ногами її радо зітхає земля (М. Коцюбинський);

Добре сіно цього року! Буде чим годувати худібку (М. Чабанівський).

2. діал. Зменш.-пестл. до худо́ба 3.

Значення в інших словниках

1. худібка — худі́бка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. худібка — див. худоба  Словник синонімів Вусика
3. худібка — -и, ж. 1》 Пестл. до худоба 1). 2》 діал. Зменш.-пестл. до худоба 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. худібка — Худі́бка, -ки, -бці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. худібка — ХУДІ́БКА, и, ж. 1. Пестл. до худо́ба 1. Сіно вигнило,— нічим худібку прогодувати до весни (Фр., І, 1955, 131); Пастухи, що недалеко пасли, полишали худібку і стали підходити до веселих співаків (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. худібка — Худібка, худібонька, худібочка, -ки ж. ум. отъ худоба.  Словник української мови Грінченка