худібонька
ХУДІ́БОНЬКА, и, ж.
1. Пестл. до худі́бка 1.
Наїхали пани Та ще й орандарі Воли й вози забирать... Гей, беріть же ви Усю худібоньку: Не маю вам що казать! (з народної пісні);
“Дай Боже добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще йц з своєю жоною” (О. Воропай).
2. діал. Пестл. до худі́бка 2.
– Бог покарав мене: я погорів; Уся худібонька пропала, Неначе язиком корова ізлизала... (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)