хулити

ХУЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., кого і без дод., книжн.

Ганьбити, знеславлювати, осуджувати кого-, що-небудь.

Ніщо його не відведе від тої хули. Хоч би знав, що той забобон трісне його громом, отже-таки не перестав би хулити (Л. Мартович);

– Не хуліть, отче Вікентію! Ви ще не догадуєтесь, яке лихо повисло над вашою головою! (М. Стельмах);

– Я хулив святих угодників і угодниць, а в трактирі на Мальші, у Нижньому Загаю побив капелана (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

– Ой, не хули та на бога. Він може вже й завтра покликати нас на свій суд справедливий (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. хулити — хули́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. хулити — див. ганьбити  Словник синонімів Вусика
3. хулити — -лю, -лиш, недок., перех. і без додатка, книжн. Ганьбити, знеславлювати, осуджувати кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хулити — ОСУ́ДЖУВАТИ (виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чогонебудь, висловлювати невдоволення), ЗАСУ́ДЖУВАТИ, СУДИ́ТИ, ГУ́ДИТИ, ОГУ́ДЖУВАТИ (ОБГУ́ДЖУВАТИ розм.), ГА́НИТИ, ПЛЯМУВА́ТИ, ОСУДЖА́ТИ рідше, ПЛЯМИ́ТИ рідше, ГАНЬБИ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
5. хулити — ХУЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., перех. і без додатка, книжн. Ганьбити, знеславлювати, осуджувати кого-, що-небудь. Ніщо його не відведе від тої хули. Хоч би знав, що той забобон трісне його громом, отже-таки не перестав би хулити (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах