Великий тлумачний словник сучасної мови

хулити

хули́ти

-лю, -лиш, недок., перех. і без додатка, книжн.

Ганьбити, знеславлювати, осуджувати кого-, що-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. хулити — хули́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. хулити — див. ганьбити  Словник синонімів Вусика
  3. хулити — ХУЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., кого і без дод., книжн. Ганьбити, знеславлювати, осуджувати кого-, що-небудь. Ніщо його не відведе від тої хули. Хоч би знав, що той забобон трісне його громом, отже-таки не перестав би хулити (Л.  Словник української мови у 20 томах
  4. хулити — ОСУ́ДЖУВАТИ (виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чогонебудь, висловлювати невдоволення), ЗАСУ́ДЖУВАТИ, СУДИ́ТИ, ГУ́ДИТИ, ОГУ́ДЖУВАТИ (ОБГУ́ДЖУВАТИ розм.), ГА́НИТИ, ПЛЯМУВА́ТИ, ОСУДЖА́ТИ рідше, ПЛЯМИ́ТИ рідше, ГАНЬБИ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
  5. хулити — ХУЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., перех. і без додатка, книжн. Ганьбити, знеславлювати, осуджувати кого-, що-небудь. Ніщо його не відведе від тої хули. Хоч би знав, що той забобон трісне його громом, отже-таки не перестав би хулити (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах