хуліган

хуліга́н

-а, ч.

Той, хто, бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок.

|| Зухвалий бешкетник.

|| Уживається як лайливе слово.

Значення в інших словниках

1. хуліган — хуліга́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. хуліган — у. ракло, БЕШКЕТНИК, пробийголова; Л. халамидник, хам, харцизяка, сибіряка.  Словник синонімів Караванського
3. хуліган — див. бешкетник; задерикуватий  Словник синонімів Вусика
4. хуліган — ХУЛІГА́Н, а, ч. Той, хто, бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок; бешкетник, шибеник. А якщо чиясь машина без сигналу обганя [коня], хуліганом ту людину дід охрестить навмання! (М.  Словник української мови у 20 томах
5. хуліган — син. архарівець, баклан, вурка (урка).  Словник жарґонної лексики української мови
6. хуліган — БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм.  Словник синонімів української мови
7. хуліган — Хуліга́н, -на; -га́ни, -нів (англ.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. хуліган — ХУЛІГА́Н, а, ч. Той, хто, бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок. А якщо чиясь машина без сигналу обганя [коня], хуліганом ту людину дід охрестить навмання! (Рудь, Дон.  Словник української мови в 11 томах