Короткий словник жарґонної лексики української мови
Значення в інших словниках
хуліган —
хуліга́н іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
хуліган —
у. ракло, БЕШКЕТНИК, пробийголова; Л. халамидник, хам, харцизяка, сибіряка.
Словник синонімів Караванського
хуліган —
див. бешкетник; задерикуватий
Словник синонімів Вусика
хуліган —
ХУЛІГА́Н, а, ч. Той, хто, бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок; бешкетник, шибеник. А якщо чиясь машина без сигналу обганя [коня], хуліганом ту людину дід охрестить навмання! (М.
Словник української мови у 20 томах
хуліган —
-а, ч. Той, хто, бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок. || Зухвалий бешкетник. || Уживається як лайливе слово.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хуліган —
БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм.
Словник синонімів української мови
хуліган —
ХУЛІГА́Н, а, ч. Той, хто, бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок. А якщо чиясь машина без сигналу обганя [коня], хуліганом ту людину дід охрестить навмання! (Рудь, Дон.
Словник української мови в 11 томах