хуліган
син.
архарівець, баклан, вурка (урка).
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хуліган — хуліга́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- хуліган — у. ракло, БЕШКЕТНИК, пробийголова; Л. халамидник, хам, харцизяка, сибіряка. Словник синонімів Караванського
- хуліган — див. бешкетник; задерикуватий Словник синонімів Вусика
- хуліган — ХУЛІГА́Н, а, ч. Той, хто, бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок; бешкетник, шибеник. А якщо чиясь машина без сигналу обганя [коня], хуліганом ту людину дід охрестить навмання! (М. Словник української мови у 20 томах
- хуліган — -а, ч. Той, хто, бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок. || Зухвалий бешкетник. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хуліган — БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм. Словник синонімів української мови
- хуліган — Хуліга́н, -на; -га́ни, -нів (англ.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хуліган — ХУЛІГА́Н, а, ч. Той, хто, бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок. А якщо чиясь машина без сигналу обганя [коня], хуліганом ту людину дід охрестить навмання! (Рудь, Дон. Словник української мови в 11 томах