хуліган

ХУЛІГА́Н, а, ч.

Той, хто, бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок; бешкетник, шибеник.

А якщо чиясь машина без сигналу обганя [коня], хуліганом ту людину дід охрестить навмання! (М. Рудь);

Але існує ще й досі, і існує у великій кількості, тип хулігана на полюванні. Я говорю не про браконьєрів, а про тих “мисливців”.., які палять без роздуму у все живе, що пролітає, пробігає, пропливає, сидить перед ними (М. Рильський);

То ж хулігани! Обізлилися на Арсена, а підстерегли мене і .. давай колошматити. Ледве вирвася (З. Мороз);

// Зухвалий бешкетник.

На Млинській вулиці було темно – рідкі ліхтарі завжди кололи тут очі підліткам – хуліганам (П. Козланюк);

Приїхав новий директор. Ненько моя рідна, – це ж Гришка-хуліган, він у нашій школі вчився! Що вже Ганна Антонівна мороки з ним колись мали – ні в казці сказати, ні пером описати. За всю школу справлявся (Ю. Яновський);

// Уживається як лайливе слово.

Доря замовк, подивився гостро на батька і хрипло кинув йому в лице: – Хуліган (М. Коцюбинський);

Порфир аж підскочив: – Ах ти ж помідор розчавлений, – і по носі того: хрясь! – Хуліган! Забіяка! Ану стій! (О. Гончар).