1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

хуліган

Хуліга́н, -на; -га́ни, -нів (англ.)

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хуліган — хуліга́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. хуліган — у. ракло, БЕШКЕТНИК, пробийголова; Л. халамидник, хам, харцизяка, сибіряка. Словник синонімів Караванського
  3. хуліган — див. бешкетник; задерикуватий Словник синонімів Вусика
  4. хуліган — ХУЛІГА́Н, а, ч. Той, хто, бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок; бешкетник, шибеник. А якщо чиясь машина без сигналу обганя [коня], хуліганом ту людину дід охрестить навмання! (М. Словник української мови у 20 томах
  5. хуліган — син. архарівець, баклан, вурка (урка). Словник жарґонної лексики української мови
  6. хуліган — -а, ч. Той, хто, бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок. || Зухвалий бешкетник. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хуліган — БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм. Словник синонімів української мови
  8. хуліган — ХУЛІГА́Н, а, ч. Той, хто, бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок. А якщо чиясь машина без сигналу обганя [коня], хуліганом ту людину дід охрестить навмання! (Рудь, Дон. Словник української мови в 11 томах