хуна

(-и) ж.; крим.; зневажл. Жінка легкої поведінки. [Толян (до Штиря):] Ти гля, яка шмара... [Штир:] Ніштяк так хуна. Іди, пощекочи (О. Ірванець, П'ять п'єс); [Іван Опанасович:] Та біс їх зрозуміє, тих хун, он краще — вино стоїть, пий... (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 657; ЯБМ, 2, 508.