хуліганити
ХУЛІГА́НИТИ, ню, ниш, недок.
Грубо порушувати громадський порядок, правила пристойності, супроводжуючи це галасом, сваркою, бійкою; бешкетувати.
У школі Микола вчився погано .. Зате був таким забіякою, що всі діти на кутку плакали від нього і боялись, як вогню. Підріс – почав красти, хуліганити (Ю. Збанацький);
– Минулого разу, коли ми ходили до Михальова в кіно, Арапніков там хуліганив, лаявся поганими словами (М. Трублаїні);
– Ви що? – обурено закричала Леся. – Хуліганити задумали? Ану геть звідси. Вам що місця мало? – Хлопцці позадкували (А. Хижняк);
// Зухвало бешкетувати.
[Фрося:] Поліно Павлівно, цей тип хуліганить. Кажу йому – місця для передовиків, а він суне в своєму кльоші! (Ю. Мокрієв).
Словник української мови (СУМ-20)