хуліганити
ХУЛІГА́НИТИ, ню, ниш, недок. Грубо порушувати громадський порядок, займатися хуліганством.
У школі Микола вчився погано.. Зате був таким забіякою, що всі діти на кутку плакали від нього і боялись, як вогню. Підріс — почав красти, хуліганити (Збан., Таємниця.., 1971, 113);
— Минулого разу, коли ми ходили до Михальова в кіно, Арапніков там хуліганив, лаявся поганими словами (Трубл., І, 1955, 92);
// Зухвало бешкетувати.
[Фрося:] Поліно Павлівно, цей тип хуліганить. Кажу йому — місця для передовиків, а він суне в своєму кльоші! (Мокр., П’єси, 1959, 240).
Словник української мови (СУМ-11)