1. Словник української мови в 11 томах

хуліганити

ХУЛІГА́НИТИ, ню, ниш, недок. Грубо порушувати громадський порядок, займатися хуліганством.

У школі Микола вчився погано.. Зате був таким забіякою, що всі діти на кутку плакали від нього і боялись, як вогню. Підріс — почав красти, хуліганити (Збан., Таємниця.., 1971, 113);

— Минулого разу, коли ми ходили до Михальова в кіно, Арапніков там хуліганив, лаявся поганими словами (Трубл., І, 1955, 92);

// Зухвало бешкетувати.

[Фрося:] Поліно Павлівно, цей тип хуліганить. Кажу йому — місця для передовиків, а він суне в своєму кльоші! (Мокр., П’єси, 1959, 240).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хуліганити — хуліга́нити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хуліганити — ХУЛІГА́НИТИ, ню, ниш, недок. Грубо порушувати громадський порядок, правила пристойності, супроводжуючи це галасом, сваркою, бійкою; бешкетувати. У школі Микола вчився погано .. Словник української мови у 20 томах
  3. хуліганити — -ню, -ниш, недок. Грубо порушувати громадський порядок, займатися хуліганством. || Зухвало бешкетувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хуліганити — БЕШКЕТУВА́ТИ (порушувати порядок, правила пристойності, супроводжуючи це галасом, сваркою, бійкою), ДЕБОШИ́РИТИ рідше, ДЕБОШУВА́ТИ рідко, ГАЛАБУ́РДИТИ діал.; БУШУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови