хура

ХУ́РА¹, и, ж.

1. Великий віз або сани для перевезення вантажу, людей тощо; підвода.

Покидали наші Воловії хури, Манівцями та тернами По домах сипнули (П. Куліш);

Роман позичив грошей на хату, ще й обіцяв дати хуру до лісу під матеріал (М. Коцюбинський);

– А он, на розвореній хурі Віттям тремтить величезна сосна, а на другій ялина Темним киває вершком (М. Зеров);

Вояки зорали поле, сіли на свої хури, заспівали пісень та й поїхали до міста (С. Чорнобривець);

// Віз або сани з поклажею.

Я йшов поруч з хурою, тримаючись за перев'язану жгутом тріснуту голоблю (І. Муратов);

* Образно. Останні хури споряджає [осінь], Зібравши в полі все сповна (П. Дорошко);

* У порівн. Тачанки підскакували над землею, мов хури демонів (Ю. Яновський);

// Кількість вантажу, що може поміститися на возі чи санях.

– Знаєш що? Наш титар либонь гарний гончар; нехай він одвезе хуру своїх горшків, – і кози будуть ситі, й сіно ціле (І. Нечуй-Левицький);

Ідучи дорогою, стрів він людей, що везли на дванадцятьох возах хури заліза (з казки);

У роботі нагрілись. Дві хури дров виросли на санях (А. Шиян);

// перен., розм. Велика кількість чого-небудь.

– Чого се Мар'я Іванівна так зажурилася? – .. Он яку хуру теребила на собі! – вказала Мар'я на корзину (Панас Мирний);

* Образно. І почне баба викладать свою хуру, – тільки зачепи. Вона тобі розкаже, як і кров замовлять (Дніпрова Чайка).

2. заст. Валка підвід.

Збіглись раз на містку і такі пани, як їх тогді звали, комисари [комісари], і Тихон і постановилися, бо через місток хура йшла, так що возів двадцять (Г. Квітка-Основ'яненко).

ХУ́РА², и́, ж., діал.

Хуга.

Поїхав мій старий, – коли б не змерз, бо надворі хура піднялась (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. хура — ху́ра іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. хура — ВІЗ, підвода; (критий) фургон, халабуда, балагула; фіра.  Словник синонімів Караванського
3. хура — див. багато  Словник синонімів Вусика
4. хура — I х`ура-и, ж. 1》 Великий віз або сани для перевезення вантажу, людей тощо; підвода. || Віз або сани з поклажею. || Кількість вантажу, що може поміститися на возі чи санях. || перен., розм. Велика кількість чого-небудь. 2》 заст. Валка підвід. II хур`а-и, ж., діал. Хуга.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хура — ВІЗ (з запряжкою коней, волів), ПІДВО́ДА, ХУ́РМАНКА заст., ФУ́РМАНКА заст., ФІ́РМА́НКА діал., ФІ́РА діал.; ХУ́РА (великий); ФУРГО́Н, ХАЛАБУ́ДА, ХУРГО́Н розм., БАЛАГУ́ЛА заст.  Словник синонімів української мови
6. хура — Фу́ра і ху́ра, -ри; ф[х]у́ри, ф[х]ур ху́ра і фу́ра, -ри, -рі; х[ф]у́ри, х[ф]ур, х[ф]у́рам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. хура — ХУ́РА, и, ж. 1. Великий віз або сани для перевезення вантажу, людей тощо; підвода. Покидали наші Воловії хури, Манівцями та тернами По домах сипнули (П. Куліш, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
8. хура — Хура, -ри ж. Нагруженный кладью возъ, сани съ кладью, кладь. Приїхали козаки аж трьома хурами. Що на перву хуру скриню та перину, а на другу хуру все сребро та злото, а на третю хуру сама Хайка сіла. Грин. ІІІ. 267.  Словник української мови Грінченка