хурдига
ХУРДИ́ГА¹, и, ж., розм., заст.
В'язниця.
Гамалія по Скутарі – По пеклу гуляє, Сам хурдигу розбиває, Кайдани ламає. – Вилітайте, сірі птахи, На базар до паю! (Т. Шевченко);
Це був старий польський революціонер .. Ще п'ятнадцять років тому його засуджено на каторгу, і він одбував каторжні роботи у Сибіру, по жахних царських хурдигах... аж тринадцять літ... (Олесь Досвітній);
[Куліш:] Дивуюсь, бо тобі Сидіть в хурдизі знову річ знайома. Не каєшся? [Шевченко:] Не каюсь – в боротьбі Не каються (І. Кочерга).
ХУРДИ́ГА², и, ж., розм.
Те саме, що хуртови́на 1.
[Антін:] Нічого не вдієш у таку хурдигу: чисто тобі з рук рве (М. Старицький);
Хурдига стояла страшенна, замело дороги, ніхто не міг добитися ні до Глинська, ні звідтіля... (В. Земляк);
* Образно. В її батька і в неї давно вітер свистів у кишенях; а в його кишенях вила й скиглила хурдига (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)