хутряний

ХУТРЯНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до ху́тро 1, 2.

Біжу на подвір'я. А там бряжчать залізні цепи і люто гвалтують собаки .. Ну, годі, Оверко [собака]... Не чує, не бачить. Скачуть червоні очі, скаче широкий лоб і білі хутряні ногавиці (М. Коцюбинський);

Лисиця і заєць становлять основну хутряну сировину Радянських Карпат (з наук. літ.).

2. Зробл. з хутра (у 3 знач.), на хутрі.

Кажан на самісінькі очі насунув облізлу хутряну шапку (О. Донченко);

Хуртовина сліпила очі. Хлопець не знав, що робити. Він не взяв з собою ні харчів, ні хутряного мішка, в якому можна переждати пургу (М. Трублаїні);

Діти поскидали, звичайно, свій хутряний одяг (О. Іваненко);

Не поспішаючи підняв [хазяїн] хутряний комір (А. Шиян);

Інга сама сидить в кріслі, кутаючись в хутряну душогрійку (І. Кочерга);

Сині, сині очі, шубка хутряна (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. хутряний — хутряни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хутряний — [хутр'аний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. хутряний — -а, -е. 1》 Прикм. до хутро 1), 2). 2》 Зробл. з хутра (у 3 знач.), на хутрі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хутряний — Хутря́ни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. хутряний — ХУТРЯНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до ху́тро 1, 2. Біжу на подвір’я. А там бряжчать залізні цепи і люто гвалтують собаки.. Ну, годі, Оверко [собака]… Не чує, не бачить. Скачуть червоні очі, скаче широкий лоб і білі хутряні ногавиці (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
6. хутряний — Хутряний, -а, -е Мѣховой. Хутряний шлик. К. МБ. ІІ. 129.  Словник української мови Грінченка