хутірський
ХУТІРСЬКИ́Й, рідше ХУТОРСЬКИ́Й, а́, е́.
Прикм. до ху́тір.
Зеленіли то там, то там, обложившись полями, хутірські сади, як розкішні квітники (Панас Мирний);
Вид на хутірську балку і на близькі ліси чудовий (Леся Українка);
Коло хуторського базару вони з дідом Потребою та Песиком Ложкою наздогнали якусь .. тіточку (О. Ільченко);
Всідалися вони поближче до дверей .. і мовчки диміли страшним самосадом, іноді й собі вставляючи слово, особливо тоді, коли зачіпалися хутірські інтереси (Григорій Тютюнник);
// Який мешкає на хуторі, з середовища хуторян.
У пущі жив коваль хуторський (П. Куліш);
Придбавши садибу, Володимир Галактіонович [Короленко], як розповідають старожили, звернувся до хутірської громади з доброю порадою: зайнятись меліорацією (І. Волошин);
Хутірські дівчата, проте, надумали власкавити Нестора, завели пісні несміло (К. Гордієнко);
// у знач. ім. хутірські́, ки́х, мн., розм. Мешканці хутора; хуторяни.
– В школу ходиш? – Ні. Не ходжу. У нас із хутірських ніхто не ходить (Григорій Тютюнник);
Самозабутньо билися хлопці, уперто билися й хутірські. Коли не ставало патронів, кидалися врукопаш (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)