хух
ХУХ, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. ху́хати і ху́хнути.
Одного дня прийшла чутка, що до нас призначено нового директора. Думаю, може, хоч цей дасть спокій бідній Ганні Антонівні. Бо вже життя в них, як воскова свічка горить. Хух – і нема (Ю. Яновський);
Як у яму вскочиш, тільки – Хух! I вниз! (Остап Вишня).
◇ (1) Ні ху́ху ні ду́ху – зовсім немає тепла.
В печі вже ні хуху ні духу – в печі все потухло (Сл. Б. Грінченка);
Візьміть таке паршивеньке, вічно перелякане дерево осику. Що з нього? “Ні хуху ні духу”, – кажуть жінки, палячи піч (М. Стельмах);
Пусти́ти на хух див. пуска́ти.
Словник української мови (СУМ-20)