хухати
ХУ́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Те саме, що ху́кати.
Бач, який сніжок лапастий падає. Дай я тобі руки похухаю. Померзли, мабуть? І вуйко Юра почав хухати Василькові на руки (А. Турчинська);
Юрцьо лежав хорий .. Що там радили, як хухали, і шептали, і плакали родичі, не вмію того сказати (І. Франко);
Панько .. обзирав здерту шкіру, хухав у праву руку (Л. Мартович);
Дівчина .. хухає на сині руки і, не доправши як слід, біжить до хати зігрітися (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)