хінони
ХІНО́НИ, ів, мн. (одн. хіно́н, у, ч.).
Органічні запашні сполуки, забарвлені кристали з різким запахом, що їх використовують у виробництві барвників, та в медиціні.
При інфекції вони [фенольні сполуки] окислюються й утворюють хінони – речовини, які нейтралізують хвороботворних мікробів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)