хіп
ХІП, виг., у знач. пред., розм.
Те саме, що хап¹.
Черв'як кива – аж ось! Зі дна Гульк Щука!.. бовть!.. вона За удку хіп! А удка – сіп!.. З води шубовсть в окріп!.. (П. Гулак-Артемовський);
– А він [стражник] за мною, та хіп! ззаду за кожушанку (Панас Мирний);
От менший брат і дав йому першому буханець, а старець трошки проголодавсь – хіп той буханець (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)