хірургічний
ХІРУРГІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до хірургії, пов'язаний з нею.
Застосування струмів високої частоти в хірургії одержало назву електрохірургії (хірургічної діатермії) (з наук.-попул. літ.);
// Здійснюваний із застосуванням хірургії.
Майже безперервно на кількох столах, примітивно обладнаних, провадилися хірургічні операції (Іван Ле);
Під час хірургічного лікування в розширені вени з допомогою шприца та голки вводять різні речовини з тим, щоб викликати згортання крові (з наук.-попул. літ.);
// Який виліковують методами хірургії.
“Зничтожає” баба всілякі хвороби: й хірургічні, і внутрішні, й хвороби на очах, і на зубах, і жіночі, і всілякі інші (Остап Вишня).
2. Признач. для здійснення операцій та лікування перев. оперованих хворих.
В Сенькові за час війни зруйновано й спалено .. клуб, театр, школу.., хірургічний корпус сільської лікарні (Остап Вишня);
Оленку понесли на носилках у хірургічну палату (В. Кучер);
Перша зустріч з Біляєвим відбулася в хірургічному кабінеті районної лікарні (Д. Бедзик);
// Який використовується під час операцій.
Шмойлович мовчки розбирав на столі хірургічні інструменти (З. Тулуб);
Той [Семен Архипович] зразу ж стягнув гумові хірургічні рукавички і в халаті вийшов з операційної (Н. Рибак);
// у знач. ім. хірургі́чна, ної, ж. Приміщення, призначене для операцій і лікування хворих методами хірургії.
Кипіла робота в хірургічній. Вікна деренчали від вибухів .. Одна з сестер знепритомніла (О. Довженко).
3. Стос. до хірурга, пов'язаний з його діяльністю.
[Ліда:] Я прошу вас (знімає скрипку) хоч на одну хвилину – покажіть мені хірургічні вправи на най-благороднішому з інструментів (О. Корнійчук);
// Який готує хірургів.
Закінчивши її [Київську академію], він вступив .. до Петербурзької медико-хірургічної академії (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)