цара
ЦА́РА, и, ж., діал.
1. Чужий край.
Гуцули-мужчини, як-не-як, а сходили з верхів частіше, бували й на долах, ходили різними царами (Г. Хоткевич);
Є на світі велика цара, де робочий чоловік сам собі господар, туди й треба дивитися (О. Кундзич).
2. Натовп.
Одного разу розійшлася чутка, що старий атаман [отаман] висить на бантині. Я ще малий був, але так, як сегодня, виджу цару народа на єго [його] подвір'ю (В. Стефаник).
Словник української мови (СУМ-20)