цара
ЦА́РА, и, ж., діал.
1. Чужий край.
Гуцули-мужчини, як-не-як, а сходили з верхів частіше, бували й на долах, ходили різними царами (Г. Хоткевич);
Є на світі велика цара, де робочий чоловік сам собі господар, туди й треба дивитися (О. Кундзич).
2. Натовп.
Одного разу розійшлася чутка, що старий атаман [отаман] висить на бантині. Я ще малий був, але так, як сегодня, виджу цару народа на єго [його] подвір'ю (В. Стефаник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цара — -и, ж., зах. Чужий край. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цара — ЦА́РА, и, ж., діал. Чужий край. Гуцули-мужчини, як-не-як, а сходили з верхів частіше, бували й на долах, ходили різними царами (Хотк., II, 1966, 14); Є на світі велика цара, де робочий чоловік сам собі господар, туди й треба дивитися (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 48). Словник української мови в 11 томах
- цара — Цара, -ри ж. Чужая сторона. Блукає царами. Шух. І. 37. Шух. І. 145. Словник української мови Грінченка