цар

ЦАР, я́, ч.

1. Володар якої-небудь країни (як загальна назва, не титул); самодержець, самовладець.

Посли, прийшовши до столиці, Послали до царя сказать, Що до його і до цариці Еней прислав поклон оддать (І. Котляревський);

Царем же у Тірі був брат молодого – Пігмаліон, із наземних усіх найлютіший злочинця [злочинець] (М. Зеров);

// Титул монарха в деяких країнах; монарх, що має цей титул.

Така в мені запалилась свідомість, що я пішов би на яку завгодно експропріацію або стріляв би на міністра, а то й на самого царя Миколу Кривавого (Ю. Яновський);

Тарас Григорович був такий обережний, що ніхто в фортеці й не підозрював, що він давно вже порушує наказ царя (З. Тулуб);

// перен., розм. Повновладний господар над ким-, чим-небудь; розпорядник.

Гордіюк став отаманом пушкарів, а разом із тим і царем своєї околиці (Г. Хоткевич);

– Ви ж, Амбросію Пилиповичу, господар всієї лісової займанщини – аж чотирьох тисяч десятин лісу. Лісовий цар, можна сказати (М. Стельмах);

Царі нічної вулиці, нальотники, під дулами наганів роздягали необережного перехожого (Ю. Смолич).

2. перен. Той, хто підпорядковує все навколишнє своєму впливові або переважає всіх (все) чим-небудь.

Скажи ж мені, царю земний – чоловіче, що твоє, а що світове? (Панас Мирний);

Він [лейтенант] .. робив все для того, щоб піхотинець був царем бойового поля (Григорій Тютюнник);

// Про найсильніших звірів, найсильніших птахів, про велетні-дерева.

Шпаки прилетіли. Ладнайте шпаківні, Вітайте веселих заморських гостей! Геть з кону сороки, індики і півні, Бо скоро прибуде і цар-соловей! (Микола Чернявський);

– Хочете, я подарую вам лева, – продовжує Сев, коли за блискавично поставленими гратами на арені починають плигати леви, – це вам уже цар звірів (Ю. Яновський);

Високо-високо, під хмарами, летів цар птиць, ледве примітною точкою чорніючи в синяві (Г. Хоткевич);

Тобі, Кавказе, царю гір земних, Я віддаю оці недбалі рими (М. Зеров);

Дуб – один. Про те й розмова. Цар дерев. Коштовна річ (А. Малишко).

3. У сполученні з іншим іменником характеризує позначуваний ним предмет як щось виняткове, найголовніше серед інших подібних.

Широко відомі “Цар-дзвін” і “Цар-гармата”. Але в Росії існував ще й “Цар-молот”. Він був збудований у 1875 році інженером Миколою Воронцовим поблизу Пермі (з газ.).

◇ (1) Без царя́ (без царка́) в голові́, зневажл.:

а) розумово обмежений, недалекий, безрозсудний.

– Я вважав, що ця роль якраз для мене. Сам Гоголь пише, що Хлестаков – “тоненький, худенький... без царя в голові... неспроможний зупинити постійної уваги на якій-небудь думці...” (В. Нестайко);

Мартоха не з тих, що без царка в голові (Є. Гуцало);

б) нерозумно, безрозсудно.

Пощо на чолі поміщено книжку Ніцше.. – сю блискучу, а фальшиву балаканину, сю справді анархістичну філософію, роблену “без царя в голові”, – сього абсолютно не розуміємо (І. Франко);

(2) За царя́ Горо́ха (Панька́, Тимка́ і т. ін.) – дуже давно, у дуже давні часи.

– За царя Гороха, значить? – чухаючись, одказав Сидір (Панас Мирний);

Хтось колись, очевидно, ще за царя Гороха, вирішив, що підручник неодмінно має бути нудним (з газ.);

Се килим-самольот чудесний, За Хмеля виткався царя, літа під облака небесні, До місяця і де зоря (І. Котляревський);

Йо́лоп Царя́ Небе́сного див. йо́лоп;

Не ма́ти царя́ в голові́ <�Не ма́ти Бо́га в животі́, а царя́ в голові́> див. ма́ти²;

(3) Цар земни́й, уроч. – людина.

Скажи ж мені, царю земний – чоловіче, що твоє, а що світове? (Панас Мирний);

(4) Цар і Бог перев. для кого – той, хто має необмежені права, все вирішує, за все відповідає, всім управляє.

Володар тієї місцевості – самець, котрий виборов свої права у боях з конкурентами. Він – цар і бог для трьох, чотирьох, а часом і шести самок, що проживають у його володіннях, а також для 20-30 малюків “повзункового віку” (із журн.);

– Ви ж, дорогий чоловіче, цар і бог всієї лісової займанщини – стільки лісу у Вашому розпорядженні (з газ.);

(5) Цар (князь) тьми, книжн. – чорт.

[Єпископ:] Ми кесаря шануємо і владу, не повстаєм ні словом, ані ділом супроти них, а тільки князю тьми ні жертви, ні поклонів не даємо (Леся Українка);

(6) Цар (Оте́ць, Влади́ка) Небе́сний (Всесві́тній) <�Цар [усі́х] царі́в> – Бог.

Так і тут же бачимо, що наш отець, Цар Небесний, не до кінця прогнівляється на нас, а усе жде, щоб ми схаменулися, покаялися (Г. Квітка-Основ'яненко);

Меж [між] царями-судіями На раді великій Став земних владик судити Небесний Владика (Т. Шевченко);

Ой Боже наш, Боже!Ти – Всесвітній Царю, ти все бачиш, все знаєш...” (Панас Мирний);

[Неофіт-раб:] А ми вже, злидарі, стоятимем тихенько та покірно, немов старці перед багатим паном, ждучи, який нам знак подасть єпископ, чи він хоч слово мовити дозволить, а може, нам звелить співати гімни Єдиному Цареві всіх царів (Леся Українка);

(7) Як до царя́ на імени́ни, зі сл. іти, бі́гти і под. – дуже поспішаючи.

– Куди це він летить, як до царя на іменини? (Сл. Ужченків).