1. Фразеологічний словник української мови

цар

цар земни́й, уроч. Людина. Скажи ж мені, царю земний — чоловіче, що твоє, а що світове? (Панас Мирний).

цар і Бог, перев. для кого. Той, хто має необмежені права, все вирішує, за все відповідає, всім управляє. Володар тієї місцевості — самець, котрий виборов свої права у боях з конкурентами. Він — цар і Бог для трьох, чотирьох, а часом і шести самок, що проживають у його володіннях, а також для 20-30 малюків “повзункового віку” (З журналу); — Ви ж, дорогий чоловіче, цар і Бог всієї лісової займанщини — стільки лісу у вашому розпорядженні (З газети).

цар (князь) тьми. Чорт. (Єпископ:) Ми кесаря шануємо і владу, не повстаєм ні слово, ані ділом супроти них, а тільки князю тьми ні жертви, ні поклонів не даємо (Леся Українка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ЦАР — ЦАР абревіатура Центральноафриканська Республіка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. цар — Самодержець, самовладець, ур. помазанець Божий; ЖМ. володар, (прв. з нст. сл. і Бог) необмежений володар; (небесний) ІД. Бог; (дерев, звірів) наймогутніший представник; царик; п! МОНАРХ. Словник синонімів Караванського
  3. цар — Цар-батечко, цар-батюшка, царик, цариця (ж.), цариха (т.с.), царьок Фразеологічні синоніми: Цар всесвітній; Цар небесний; цар тьми; Цар царів Приповідки: Без царя в голові. За царя Гороха, як людей було трохи. За царя Панька (Тимка), як була земля тонка. Словник синонімів Вусика
  4. цар — [цар] -р'а, ор. -рем, м. (на) -рев'і/-р'у, кл. цар'у, мн. -р'і, -р'іy Орфоепічний словник української мови
  5. цар — ЦАР, я́, ч. 1. Володар якої-небудь країни (як загальна назва, не титул); самодержець, самовладець. Посли, прийшовши до столиці, Послали до царя сказать, Що до його і до цариці Еней прислав поклон оддать (І. Словник української мови у 20 томах
  6. цар — Цар, як кабан, а цариця, як печериця. Про товстого царя і випещену царицю, яким добре живеться. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. цар — -я, ч. 1》 Володар якої-небудь країни (як загальна назва, не титул). || Титул монарха в деяких країнах; монарх, що має цей титул. || перен., розм. Повновладний господар над ким-, чим-небудь; розпорядник. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. Цар — (Car) Станіслав, 1882-1938, пол. політик, юрист; один із керівників Безпартійного блоку співпраці з урядом; 1930-35 віце-маршал, з 1935 маршал сейму; співавтор Квітневої конституції 1935. Універсальний словник-енциклопедія
  9. цар — МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн. Словник синонімів української мови
  10. цар — Цар, -ря́, -ре́ві, -ре́м, ца́рю! царі́, -рі́в, -ря́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. цар — ЦАР, я́, ч. 1. Володар якої-небудь країни (як загальна назва, не титул). Посли, прийшовши до столиці, Послали до царя сказать, Що до його і до цариці Еней прислав поклон оддать (Котл. Словник української мови в 11 томах