цара
ЦА́РА, и, ж., діал. Чужий край.
Гуцули-мужчини, як-не-як, а сходили з верхів частіше, бували й на долах, ходили різними царами (Хотк., II, 1966, 14);
Є на світі велика цара, де робочий чоловік сам собі господар, туди й треба дивитися (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 48).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цара — ЦА́РА, и, ж., діал. 1. Чужий край. Гуцули-мужчини, як-не-як, а сходили з верхів частіше, бували й на долах, ходили різними царами (Г. Хоткевич); Є на світі велика цара, де робочий чоловік сам собі господар, туди й треба дивитися (О. Кундзич). 2. Натовп. Словник української мови у 20 томах
- цара — -и, ж., зах. Чужий край. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цара — Цара, -ри ж. Чужая сторона. Блукає царами. Шух. І. 37. Шух. І. 145. Словник української мови Грінченка