1. Словник української мови в 11 томах

царанин

ЦАРА́НИН, а; мн. а́ни, а́н, ч., діал. Селянин, хлібороб.

У млині сидять царани, покурюють самосад, стиха гомонять про всяку всячину (Чаб., Балкан. весна, 1960, 294);

Незвичні до машини воли лякалися гуркоту й шарахали вбік на ниви. Машині щоразу доводилося спинятися й перечікувати, поки не менш перелякані царани.. заспокоять сполохану тварину (Смолич, І, 1958, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. царанин — цара́нин іменник чоловічого роду, істота селянин діал. Орфографічний словник української мови
  2. царанин — -а, мн. -ани, -ан, ч., діал. Селянин, хлібороб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. царанин — СЕЛЯНИ́Н (той, хто живе в селі і займається сільським господарством), ДЯ́ДЬКО розм., СЕЛЮ́К зневажл., МУЖИ́К заст., ГРЕЧКОСІ́Й заст., зневажл., ЦІПОВ'Я́З заст., ПОСПОЛИ́ТИЙ заст., ЗЕМЛЯНИ́Н заст., ХЛОП заст., ПОСЕЛЯ́НИН заст., ЧОРНОСО́ШНИК заст. Словник синонімів української мови