царенко
ЦАРЕ́НКО, а, ч., нар.-поет.
Те саме, що царе́вич.
Як його [царя] не було вдома – народились царенко і царівна (з казки);
Вони [дівчата] перебирались то за царівен, то за циганок, то за туркень, то за хлопчаків-царенків (І. Нечуй-Левицький);
Середульший царенко стрельнув, – звилась стріла нижче від хмари, вище від лісу (О. Іваненко);
Тут царенко відповів: – Царство ми пройшли до краю, Бачив я, що всюди люд На царя кладе свій труд (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)